Журналістика і молодь

Комерціалізація медійних ринків породжує нові професійно-кваліфікаційні вимоги до співробітників ЗМІ, і – опосередковано – провокує зміни в системі професійної підготовки. Раніше ми говорили в основному про традиційного випускника журфаку, котрий уміє грамотно зібрати і обробити інформацію, по можливості спеціалізуватися для журналістської роботи в різних типах медіа.

Але в останні роки змінився сам ринок праці в медійній сфері. На професії журналіста вже сьогодні позначаються ці зміни, обумовлені глобалізацією, інтеграцією та впровадженням сучасних технологій. Традиційні редакційні професії наповнюються новим змістом, модернізуються, одночасно виникають абсолютно нові. У багатьох редакціях з’явилася потреба в кадрах, яких ще недавно просто не існувало.

Наприклад, редактор баз даних, менеджер редакції, фахівець з редакційного маркетингу, спеціаліст з продажу реклами в ЗМІ, спеціаліст з паблік рілейшнз і вибудовування взаємин між

Освіта журналіста

Вперше про журналістську освіту заговорили в Америці в останній третині XIX ст. Американський видавець Джозеф Пулітцер на першому етапі обговорення проблем підготовки журналістських кадрів дуже негативно ставився до ідеї створення спеціальних шкіл. Він був переконаний, що вчитися журналістиці немає потреби.

В одній з дискусій Пулітцер заявив, що говорити про школи журналістики так само абсурдно, як говорити про школи підготовки до одруження. Це, мовляв, якраз те, чого не можна вивчити, не зазнавши на собі. Але вже в 1904 р. Пулітцер пожертвував 2 мільйони доларів на створення вищої школи газетної справи (Columbia School of Journalism) в Колумбійському університеті. У документі, що супроводжував пожертвування, Д. Пулітцер писав, що він хоче, щоб в Сполучених Штатах існувала вища школа газетної справи, подібно до того, як існують вищі інженерні, медичні та інші спеціальні училища.

На початку ХХ ст. вища журналістська освіта отримала розвиток також у Німеччині, Франції, Італії, Великобританії, Японії, Китаї та інших країнах.