Міфи про видання книг

Якщо міф зіштовхується з міфом, це надзвичайно реальне зіткнення. Станіслав Лєц

Буває так, що роман або цикл віршів давно написаний, і рішення про видання книги прийнято автором … Але ось тут і починаються його сумніви і метання. А вся справа в тому, що в народі ходять так звані «письменницько-видавничі міфи», які здатні впевненого в собі творця перетворити на невдаху. Щоб не попастися на «міфічну» вудку, ці страшилки треба знати в обличчя. Отже:

1. Мені обов’язково відмовлять у публікації рукопису.

Та з чого Ви взяли? Звичайно, сумніватися – це нормально, от тільки не треба розчаровуватись завчасно … Навпаки, треба сказати собі: «Я – талановитий, у мене все вийде!» І саме з таким настроєм відправляти рукопис у видавництво. Адже якщо Ви самі повірите в себе, то це ж зроблять і оточуючі.Але навіть якщо Вам відмовили в одному видавництві, друге, можливо, відірве Вашу книгу, як кажуть, з руками! Це як з автобусами: запізнився на один – не біда, просто почекай іншого, він прийде через п’ять хвилин. Видавництва цінують талановиту молодь.

2. Мене обдурять: або не виплатять гонорар, або скриють прибуток від реалізації тиражу.

Що й казати, такі горе-видавці, особливо в «лихі дев’яності», зустрічалися. Але перебудова скінчилася, і тепер робити бізнес обманом і кулаком – просто не вигідно. Адже про махінатора звістка рознесеться швидко, і він втратить всіх своїх клієнтів. Щоб не попастися на вудку шахраїв, перевірте статус видавництва – скільки всього вийшло книг, з якими магазинами, в тому числі і он-лайнових, воно співпрацює. І, звичайно ж, уважно читайте всі документи, які збираєтеся підписати. Уважність – гарантія безпеки!

3. Мене почнуть агресивно виправляти

Цей міф родом з радянського минулого, коли дійсно багато авторів були в опалі і непідвладним цензурі був лише «самвидав». Але часи змінилися, і свобода слова тепер охороняється законом. Без Вашої згоди у рукописі не виправлять ні рядка, ні коми. Але якщо Ви самі того захочете, коректор виправить помилки, а вони зустрічаються навіть у класиків літератури.

4. Моя книга якщо і вийде, то так і буде припадати пилом на книжкових полицях.

Багатьом авторам  знайомий цей страх: мовляв, лежати моїм книжкам «розкиданим в пилу по магазинах, де їх ніхто не брав і не бере». Але зазвичай для кожної книги, навіть самої екстравагантної або непримітної, знаходиться свій читач. Але частіше буває так, що книг на всіх охочих не вистачає, і доводиться друкувати додатковий тираж.

5. Мою книгу розкритикують журналісти та книжкові оглядачі, і тут мені ніяке видавництво не допоможе.

Є така мудра приказка: «Я не гривня, щоб подобатися всім». Зустрічаються люди, яким і Гоголь з Пушкіним не подобаються – і це нормально, адже всі ми дуже різні. Та й будь-який журналіст підтвердить Вам, що чорний піар – це теж піар. Так що боятися критичних відгуків не варто, тим більше, що вони не так часто зустрічаються навіть в Інтернеті. А вже в літературних журналах критика майже завжди обгрунтована і покликана не засмучувати авторів, а допомагати їм писати все краще і краще.

Так що боятись практично нема чого. Найголовніше – не здаватись і вірити у себе!