Легенда № 6. Видавець буде вкладатися в рекламу мого твору – адже він зацікавлений в тому, щоб книга вдало продалася.

У видавців не вистачить грошей, щоб рекламувати всіх авторів. Книга для них – лотерея: виграє – добре, не виграє – ну і добре. Головне, щоб баланс виграшних і невиграшних квитків не порушувався.

Легенда № 8. На коми і дрібні мовні помилки можна не звертати увагу: якщо що, в редакції поправлять.

Поправлять, якщо ваша тема – це гарантований бестселер (зауважимо, йдеться про тему, а не про сюжет і стилі викладу). А якщо ви робите ставку на щось інше і при цьому допускаєте багато похибок, книга полетить в сміттєву корзину. Виправляти чужі помилки – це витрачати робочий час, який хтось повинен оплачувати.

Легенда № 9. Видавці  наживаються на «лівих» тиражах і не платять авторам їх законних гонорарів.

Ця легенда особливо популярна серед початківців авторів, які не розуміють, чому вони так мало заробляють. Насправді «ліві» тиражі ще треба заслужити – в обхід автора друкують тільки надпопулярні твори. Половину книг, в принципі неможливо продати, і ніхто не буде перевидавати те, що і так лежить мертвим вантажем.

«Ліві» тиражі друкуються на провінційних поліграфічних комбінатах. Робиться точна копія – з усіма кодами, включаючи назву друкарні та номер замовлення. Якщо немає очевидного виробничого браку, то відрізнити оригінал від підробки зможе лише експерт.

На місцях є мережа розповсюджувачів. За документами вони купують дві книги, видані в законному порядку, а до них додають ще вісім контрафактних примірників, які, зрозуміло, обходяться дешевше.

Бізнес цей давно поділений, і нерідко йому протегує місцева влада. Домовленість приблизно така: наша міліція не буде вас ображати, а ви нам зробите агітаційні матеріали до виборів. При цьому офіційно комбінат не друкує нічого, крім районної газети та бланків рахунків-фактур.

Легенда № 10. Письменницька слава – це дуже приємна штука.

Якщо ваша книга «вистрілить», то перше, з чим ви зустрінетесь – це масова недовіра. Журналісти, колеги, знайомі – всі будуть дивуватися: як вам вдалося вибитися в знаменитості? Ви що – хабар комусь дали?

Це закон життя: тих, хто висовується, не люблять. Особливо спочатку, коли ви вже стали відомі, але ще не заробили статус гуру. Письменницька слава – це в тому числі кілька придворних шизофреніків, які будуть вишукувати ваші огріхи і виставляти їх на загальний огляд. Це вічний неспокій: а що, якщо моя наступна книга буде продаватися гірше попередньої?

Хоча, треба визнати, у письменницької слави є два великих плюси: захоплені читацькі відгуки і непогані заробітки.